«Арфами, арфами...»

Історія створення: молодий Тичина у світі, де визрівають драматичні події першої чветрі XX століття, шукає джерел гармонії — одним із таких, на його переконання, є світ природи, який, на відміну від людського світу, ближчий до ідеального стану «музики сфер»: струни Тичинових арф, які нятягнуті між небом — зосердям повної гармонії, божественної єдності й чистоти — і землею — юдоллю хаосу й нестійкості — стають тим містком, який може допомогти гармонії прийти від свого джерела-неба на землю. У своїй філософській сутності модель світу Тичини, де «музика сфер», чим далі від свого небесного джерела, тим все менш гармонійна (зміни, війна, революція), чимось подібна до філософських поглядів Піфагора, Лейбніца, для яких єдність, гармонія, Бог поступово розчиняються випромінюючись у простір, і там, де «музики сфер» мало, там іде боротьба, там все тягнеться до джерела гармонії. Тичина чує цю музику сфер і тягнеться до неї, пропонуючи й читачеві до неї долучитися.

Рік створення: 1914.

Збірка: «Сонячні кларнети».

Напрям: модернізм.

Течія: поєднання різних стильових тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму; «кларнетизм».

Рід: лірика. Жанр: вірш.

Тематичний різновид: інтимно-громадянська лірика.

Тема: переживання людиною приходу весни.

Ідея: возвеличення весни як символу життя, краси й змін; оспівування кохання; передчуття великих, прекрасних змін у житті.

Мотиви: «весна»; «гармонія й краса природи»; «передчуття бою-змін»; «кохання».

Образи: людей: ліричний герой, який насолоджується приходом весни, кохання й відчуттям бою (змін у житті, нового життя); уявна кохана; природи: весна, квіти, струмочки, жайворон, ниви; предметів і явищ: думи, кораблі, бій, колос вій, сміх, плач.

Символічні образи: весна (символ оновлення життя, кохання, змін); бій (символ життєвих змагань).

Композиція (зміст): арфами обізвалися гаї — іде весна — думами переповнилася блакить — буде бій, сміх буде, плач буде — стану я подивлюся на весну — звернення до коханої одкрити «колос вій» — ствердження, що «сміх буде, плач буде перламутровий».

Система віршування: своєрідне тичинівське ритмізоване віршування.

Віршовий розмір: невизначуваний.

Строфа: своєрідна строфічна будова.

Римування: своєрідне, ледь простежуване.

Художні засоби виразності: епітет, порівняння, метафора, персоніфікація, метонімія; інверсія, антитеза, риторичний вигук, риторичне звертання, повтор; неологізм.